Повернулись  з виру боїв

Група наших земляків – десантників 79-ї окремої  аеромобільної бригади прибула автобусом до Нового Бугу. Їх біля райвіськомату зустріли жителі міста. Серед них – голова райдержадміністрації Іванов С.В. і голова районної ради Бондар Ю.М., військовий комісар  Перший М.М.,родичі, друзі солдатів і просто небайдужі громадяни.

Понад місяць ці десантники разом з бойовими товаришами  перебували у  пастці,  терпіли жахливі  випробування,  виживали на  межі  людських можливостей.  Але н е   п р и п и н и л и відчайдушної  боротьби,  не  склали зброю, не потішили супротивника своєю капітуляцією. По оточених підрозділах стріляли терористи, в них стріляли військові іншої держави, їм ставили ульти-матуми,  а  вони  вистояли  й  проявили масовий героїзм, вирвалися з «котла». Ще й прикривали вихід прикордонників.  І  повернулись живими,  —  на  радість  батьків, дружин та дітей. Вояки,  ледь  ставши  на  рідну землю  після  прибуття,  одразу  потрапили в міцні обійми своїх рідних. Приязні вітання чулися з усіх сторін. Чоловіків зустрічали як героїв — і це справедливо. Їм піднесли коровай, вручили квіти, солодощі та інші дарунки. В їх честь лунав Державний Гімн. Після  перших  хвилин  зустрічі, коли  присутні  дещо  заспокоїлись, виступили керівники району та комісар, які привітали десантників з поверненням, подякували їм за мужність і відданість обов’язку, виявлені в кровопролитних боях, під час яких українські війська захищали честь, свободу і цілісність нашої Вітчизни. Воїнам  побажали  щастя  і  добра, здоров’я і бадьорості духу, а також добре відпочити в сімейному колі, набратись сил. Звитяга  особового  складу  79-ї окремої  аеромобільної  бригади завоювала повагу і вдячність всього  суспільства.  Але  вона  дісталась  дорогою  ціною  —  військові частини  понесли  відчутні  втрати. Тому  пам’ять  полеглих  присутні вшанували  хвилиною  мовчання. Коли захід закінчився, люди поступово розходились. Проте десантники не поспішали. Спільне минуле поєднало  їх  в  міцне  братство, посвята в яке здобута у вирі боїв, коли так необхідна взаємовиручка і самопожертва, коли вираз «стояли  плече  до  плеча» набуває  особливого змісту.  Природно, що  солдати  ще  деякий  час  спілкувались  у  дружньому колі з представниками райвійськкомату, ділились пережитим, подробиці якого навряд чи забудуть. Ми не можемо полегшити їхні душевні переживання, не можемо змусити забути  про  життя  під  шквальним ворожим вогнем. Але все ж в змозі оточити  героїв-земляків  увагою і  пошаною,  адже  про  подібні  характери  мовив  свого  часу  поет  М.  Тихонов:  «Гвозди  б  делать  из этих  людей:  крепче  б  не  было  в мире  гвоздей».  Слава  сміливим! Слава відважним!