Бути патріотами і вірити!

КОЖЕН новий день у мільйонів громадян розпочинається  з  думкою  про  мир  на  українській землі. В цій думці – тривога за тих, хто ризикує життям на передовій в боротьбі з  терористами  й  агресорами,  й  мольба  відвернути війну від нашого краю. І ці почуття спонукають дуже багатьох людей допомагати нашим військовим і мирним співвітчизникам, які потрапили в біду,В цій справі важливе місце зайняли волонтери, які, по суті, стали зв’язковими між народом і Армією. Яку роль вони взяли на себе, сказано вже багато. Від воїнів усім їм – тільки дяка. А ворогам і зрадникам волонтерська діяльність – як кістка в горлі. Тому й стараються провокатори залякати їх, підкладають вибухівки, кидають гранати у приміщення, де розміщуються волонтерські пункти. Це було в Харкові, Одесі й інших містах. Й у нас у Новому Бузі хтось хотів хоч чимось нашкодити, розбивши вікно у будівлі, де збирає допомогу волонтерська група «Повернись живим».А ще скільки пліток розпускали серед людей. Для чого? Ясно, щоб підірвати авторитет волонтерів. Мов, під маркою допомоги возять зброю, наркотики, займаються мародерством. Такі злочини в країні фіксуються. Але це не стосується справжніх волонтерів, які ризикують своїм здоров’ям і життям, діють за покликом своєї совісті, як ті люди, що діляться всим, аби тільки захистити Україну і мир в ній.Дуже хочеться, щоб патріотичні наміри більше і більше об’єднували самих волонтерів, щоб діяли у співпраці між собою, а влада всіляко сприяла їхній роботі. І головне – не піддаватись на провокації, а вірити в спільну перемогу. Я не раз бував у зоні АТО на Донбасі і бачив, що держава поступово все більше дбає про Армію. Військові забезпечені обмундируванням,постачаються харчі. Але всеодно бійцям там дуже потрібна народна підтримка – і моральна, і матеріальна, щоб було у них все необхідне для оборони, для побуту в польових умовах, щоб порадувати домашньою їжею.У волонтерів є два поля діяльності: одні організовують роботу на місці, збираючи допомогу, інші – доставляють її бійцям. Важливо все. Але не менш вдячна і важлива участь людей, які діляться всим, допомагають від щирого серця. Тому згадаю усіх, з ким довелось співпрацювати мені, відчувати підтримку. Це подружжя Олена  і  Володимир  Проців,  Є.М.  Попова,  Л. Вишневська, В.В. Чумак, В.Г. Авраменко, Олег  Коваленко,  В.Є.  Кучер,  Вадим  Бондаренко, Олександр Потапенко, С.М. Гафуров, Ю.П. Кочерга, Л.Г. Кочерга, В.О. Шевченко,А.А. Зінець, О.Є. Чернявський, Володимир та Наталя Сухорукові, Олена та Олег Федоренки, Анатолій Брушневський, Євген Шинкаренко.Це Баратівська громада і особисто сільський голова Ю.І. Солодухін, фермери і одноосібники  –  Олександр  Зівакін,  Юрій  Кривошея, Віктор Кічак.Дякую педагогам і студентам педколеджу, учням і всім працівникам ЗОШ №1, членам клубів «Господиня» і «Майстриня» (міські бібліотеки №5 і №4), які в’язали шкарпетки, шили жилетки, шапочки під шлеми, збирали продукти; колективам магазинів «Надія», «777», бару «Золотий фазан», а також Б.В. Кунець, В.Б.Задорожньому, О.Г. Гяуру, С.С. Костенку, В.М. Костенко, С. Науменку, Л.І. Савченко, Павлу Мурадіну і багатьом іншим. Вони кожен уже зробили свій внесок у захист Вітчизни.Чим більше здружаться люди, чим більше буде нас, волонтерів, тим ближчою буде мета українців жити мирно, незалежно, трудитись і будувати заможніше життя.

                                                                                                                   Віталій КРИКУН,

                                                                                                                                підприємець